Очікує на перевірку

Покоління реактивних винищувачів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Покоління реактивних винищувачів класифікують основні технологічні стрибки в історичному розвитку реактивних винищувачів. Різні авторитети визначили різні технологічні стрибки як ключові, розділяючи розробку винищувача на різну кількість поколінь. Зараз широко відомі п’ять поколінь, розробляється шосте.

Класифікація

[ред. | ред. код]

У 1990 році історик авіації Річард П. Халліон запропонував класифікацію реактивних винищувачів на шість поколінь до того часу[1]. Згодом були описані інші схеми, що включають п’ять поколінь приблизно до того ж періоду, хоча демаркаційні лінії між поколіннями відрізняються[2].

Тейлор і Гілмартін називають п'ять поколінь: дозвукові, трансзвукові, надзвукові, понад 2 Маха, а також п’яте покоління з можливістю виконання багатьох завдань (наприклад F-16 і МіГ-29)[3].

Веб-публікація NASA розділяє розвиток реактивних винищувачів на п'ять етапів: піонер (пряме крило), стрілоподібне крило, трансзвуковий, 1960-ті та 1970-ті роки, і на кінець літаки типу F-15, F-16 та AV-8A.

У 1990-х роках у Росії почав використовуватися інший підрозділ, де був запропонований винищувач «п’ятого покоління» як протилежність Lockheed Martin F-22 Raptor, тоді як попереднє четверте покоління заповнило прогалину з часів F-15/F-16[4]. Це фактично стисло попередні класифікації до трьох поколінь. У 2004 році Aerospaceweb перерахував один такий поділ на п'ять поколінь. Хоча деталі відрізняються, основна класифікація на п'ять поколінь з тих пір була широко прийнята[5].

Точні критерії для різних етапів покоління не є загальновизнаними та є предметом певних суперечок. Наприклад, компанія Lockheed Martin застосувала термін «п'яте покоління» до своїх літаків F-22 і F-35, але це було оскаржено її конкурентами Eurofighter GmbH і Boeing IDS[6].

Деякі фахівці поділяють четверте покоління на 4 і 4,5, або 4+ і 4++.

У таблиці нижче показано, як деякі автори поділили покоління.

Період Опис Приклади літаків Hallion (1990)[1] Aerospaceweb (2004)[4] Air Force Magazine (2009)[2] Air Power Development Centre (2012) People's Liberation Army (2007)[7]
1943–50 Дозвукова швидкість, звичайне озброєння Me 262, МіГ-9 1 1 1 1
1953–55 Трансзвукові, ракети «повітря-повітря», РЛС F-86, МіГ-15, Hawker Hunter 2 2 1
1953–60 Ранні надзвукові, радари, ракети «повітря-повітря» F-100, МіГ-19 3 2 3 2
1955–70 Надзвукові (обмеженого призначення), ракети «повітря-повітря» з швидкістю 2 Маха F-104, МіГ-21, Mirage III 4 3
1960–70 Багатоцільові винищувачі-бомбардувальники F-4, МіГ-23, Mirage F1 5 3
1970–80 Надзвуковий (багатоцільовий) Panavia Tornado 4 4 4 3
1974–1990 Надзвуковий багатоцільовий, висока ефективність, висока маневреність F-14, F-15, F-16, МіГ-29, Су-27, Mirage 2000 6
1990-2000 Розширені можливості, вдосконалена авіоніка, обмежена скритність F/A-18, Су-30, Rafale, Eurofighter Typhoon 4.5 4+ 4.5 3.5
2000-сьогодення Вдосконалена інтегрована авіоніка, низька видимість ("стелс") МіГ-35, Су-35 4++
F-22, F-35, J-20, Су-57 5 5 5 4

Зараз загальновизнано п’ять поколінь, п’яте представляє останнє покоління в експлуатації (станом на 2024 рік).

Очікується, що майбутні типи матимуть ще більше розширених можливостей і відносять до шостого покоління.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Fighter Aircraft Generations(англ.)
  2. а б Fighter Generations(англ.)
  3. The jet age(англ.)
  4. а б Fighter Generations(англ.)
  5. Five Generations of Jets(англ.)
  6. War heats up between Lockheed Martin and Boeing in bid to replace jets(англ.)
  7. Does China’s J-20 Rival Other Stealth Fighters?. CSIS.

Посилання

[ред. | ред. код]